РЕАЛІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Реалізація технології проблемного навчання під час викладання української мови і літератури

Наталія Панасюк

Анотація: Стаття покликана ознайомити колег-учителів з теоретичними основами технології проблемного навчання і практичним застосуванням її при викладанні української мови і літератури.

Жити – значить мати проблеми, вирішувати їх –

 значить рости інтелектуально.

Конфуцій

У сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі, де традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують, рівень освіти, її вплив на особистісній розвиток дитини значною мірою залежить від результативності запровадження інноваційних технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.

Серед великої кількості сучасних педагогічних інновацій має місце технологія проблемного навчання, метою якої є не тільки засвоєння системи знань (мета традиційного навчання), а й формування вмінь учнів отримувати навчальний результат шляхом навчально-пізнавальної дослідницької діяльності у процесі пізнання. Дане питання досліджено багатьма науковцями: М. Махмутовим, І. Лернером, М.Скаткіним, Г.Ксензовим, Г. Селевком, І.Якиманською.

О.І. Когут у своєму посібнику пропонує класифікацію педагогічних технологій на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів С.П. Бондар, яка виділяє: технології інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу, ігрові технології, технології проблемного навчання. У чому ж суть останніх? [1, с.19]

У теорії М.І. Махмутова проблемне навчання – це «тип розвивального навчання, в якому поєднуються систематична самостійна пошукова діяльність учнів із засвоєнням готових здобутків науки, а система методів побудована з урахуванням визначення мети й принципу проблемності; процес взаємодії викладання й учіння, орієнтований на формування пізнавальної самостійності учнів, стійкості мотивів навчання і розумових (включаючи і творчі) здібностей у ході засвоєння ними наукових понять і способів діяльності, детермінованого системою проблемних ситуацій» [2] Технологія допомагає розв’язати проблему активізації навчальної діяльності учнів, адже суть проблемного навчання полягає в тому, щоб сформувати систему розумових дій, за допомогою яких учень зможе, використовуючи отримані знання, розв’язувати нестандартні як навчальні, так і життєві ситуації.

Основним поняттям проблемного навчання є «проблемна ситуація», що є інтелектуальною складністю людини, яка виникає у випадку, коли вона не знає, як пояснити певне явище, факт, не може досягти мети відомим їй способом, що спонукає людину шукати новий спосіб пояснення або спосіб дії. Проблемна ситуація обумовлює початок мислення в процесі постановки та вирішення проблем [2]. Саме створення проблемної ситуації дає початок процесу дослідження, аналізу, творчості учнів. Підходячи до вирішення проблеми вчитель добирає необхідні методи та прийоми роботи.

За способом вирішення проблемних завдань виділяють чотири методи :

• проблемний виклад (педагог самостійно ставить проблему і самостійно вирішує її );
• спільне навчання (педагог самостійно ставить проблему, а рішення досягається спільно з учнями);
• дослідження (педагог ставить проблему, а рішення досягається учнями самостійно);
• творче навчання (учні самостійно формулюють проблему і знаходять її рішення).

М.І. Махмутов залежно від способу подання навчального матеріалу (проблемних ситуацій) і ступеня активності учнів виділив шість методів: метод монологічного викладу, метод міркування, діалогічний метод викладу, евристичний метод навчання, дослідницький метод і метод програмованих завдань. Перші три групи методів представляють варіанти викладу навчального матеріалу вчителем, другі три групи – варіанти організації самостійної навчальної діяльності учнів. У кожній з цих груп методів передбачається збільшення активності учнів і, таким чином, проблемності навчання [2].

Досить ефективним і доречним є застосування проблемного навчання на уроках української літератури, адже саме через створення проблемної ситуації учитель активізує пізнавальну та творчу активність учнів, змушує їх по-новому сприймати твір, шукати і знаходити правильне, оптимальне рішення поставленого завдання. Яким же є алгоритм засвоєння матеріалу через застосування технології проблемного навчання? Ольшанська О.В. подає його так (Див. схему №1) [3, с.36]

Прикладом застосування технології проблемного навчання може бути урок української літератури в 7 класі на тему: «Олекса Стороженко. Короткі відомості про автора. «Скарб». Морально-етичні проблеми оповідання», коли учитель пропонує учням проблемне питання: «Чи був щасливим Павлусь?» Робота ж над розв’язанням даної проблеми будується через застосування різних форм і методів роботи, а саме: робота в малих групах, лінгвістичне дослідження, діалог «учитель-учні», інформативне гроно… За рахунок застосування різних методів роботи учитель, працюючи за алгоритмом, спрямовує роботу учнів так, що вони через аналіз навчального матеріалу та використання власного життєвого досвіду шляхом зіставлення різних гіпотез підходять до вирішення поставленого питання. Ефективність використання методики проблемного навчання тут посилюється тим, що учні, аналізуючи поданий матеріал, роблять власні висновки та узагальнення з можливістю їх застосування у своєму майбутньому житті, формують власні життєві компетентності з даної проблеми. Прикладом такого ж узагальнення може бути формулювання порад «На порозі юності» під час вивчення роману В. Підмогильного «Місто», коли учні вирішивши поставлену перед ними проблему становлення особистості Степана Радченка, колективно формулюють поради, що стануть корисними їм у дорослому житті.

Можливим і досить ефективним є використання технології проблемного навчання на уроках української мови. Коли проблемна ситуація виникає під час вивчення нового матеріалу і створює в учнів ефект утруднення у вирішенні поставленого завдання, тоді учитель, застосовуючи прийом евристичної бесіди, підводить учнів до логічного вирішення проблемного питання. Наприклад, застосування елементів проблемного навчання можливе під час вивчення теми «Рід іменника» у 6 класі. Коли учні, опираючись на здобуті раніше знання, легко визначають рід іменника і «раптом» наштовхуються на іменник спільного роду, починають при цьому висувати різні гіпотези, намагаються самотужки визначити рід такого іменника, згодом же роблять власні висновки, а вже потім порівнюють їх з матеріалом підручника. При цьому учні відчувають себе справжніми дослідниками і отримують задоволення від процесу навчання.

Отож, у час інновацій технологія проблемного навчання займає гідне місце у методиці викладання української мови та літератури і є досить ефективним і результативним способом формування всебічно розвиненої особистості, здатної творчо мислити, критично оцінювати ситуацію і легко адаптуватися в соціумі.

Список використаних джерел

1. Інноваційні технології навчання української мови і літератури/ Укладач О.І. Когут. – Тернопіль: Астон, 2005. – 204с.

2. Махмутов М.І. Організація проблемного навчання в школі / М.І. Махмутов. – М. : Педагогіка, 1977.

3. Реалізація технології проблемного навчання на уроках української літератури : з досвіду роботи вчителя-словесника / О. Ольшанська // Українська мова й література в сучасній школі: науково-методичний та літературно-мистецький журнал . – 10/2012 . – N10 . – С. 34-38.

4. Снапковська С.В. Проблемне навчання як засіб інтенсифікації педагогічного процесу в системі роботи кафедри педагогіки і психології [Електронний ресурс] / Сайт проекту Інтернет – конференції «Актуальні проблеми медичної освіти». – Режим доступу : http://vgmu.vitebsk.net/intconf/sect4/10.htm