ЛІНГВІСТИЧНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ СТИМУЛЮВАННЯ ІНТЕРЕСУ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ РІДНОЇ МОВИ

Лінгвістичні ігри як засіб стимулювання інтересу під час вивчення рідної мови

Вікторія Сичова

Анотація: У роботі висвітлено спробу розв’язання освітнього завдання – розвитку пізнавальної активності учнів на уроках рідної мови головне завдання учителя словесника – формувати свідому мовну особистість. І з цією метою наголошено на необхідності постійно поєднувати теоретичний аспект процесу вивчення рідної мови у школі з повсякденним розв’язанням практичних завдань, використовуючи ігрові елементи як об’єктивну реальність. Крім цього, учні повинні дотримуватись норм літературної мови, збагачувати словниковий запас, розвивати мислення, розвивати необхідні навички грамотного письма, та вміння образно висловлювати свої думки та почуття. Одним із найважливіших засобів розв’язання цих освітніх завдань є, на думку автора, розвиток пізнавальної активності учнів шляхом використання мовознавчих ігор як засобу стимулювання інтересу учнів під час вивчення рідної мови. Це забезпечує активну співпрацю вчителя і учнів. Проблема, яку розв’язують учні, стає поштовхом до розвитку мислення, реалізації їх творчого потенціалу. Здобута таким чином інформація краще запам’ятовується бо важче дається й емоційно забарвлена радістю самостійного відкриття.

Життя – це дійовий процес, який вимагає від молодих людей освоєння світу, серед якого вона існує. Але освоєння світу – це не виконання вправи за зразком, це неперервна творчість, постійне розв’язування нестандартних задач. Тому окреслюється важлива система освіти: створення сприятливих умов для розвитку творчого мислення й здібностей дітей. Існують різні шляхи реалізації творчого потенціалу учнів: гуртки, участь у різних конкурсах, МАН, олімпіадах…. Але все починається зі шкільних уроків та із зусиль шкільного вчителя. Урок це – початок всього процесу формування , перша ланка системи освіти. Хочу запропонувати до вашої уваги схему діяльності вчителя, що розвиває творчість учнів. 

Як бачимо, ключовим у цьому процесі є урок, бо на ньому відбувається найголовніше: навчання, формування ідеалу, виявлення здібностей дитини та спрямування їх розвитку. У цій схемі відстежується шлях від камерної роботи з учнями (урок, індивідуальне заняття) до форм широкої публічної діяльності (змагання – конкурси – олімпіади, участь в добровільних і мобільних публічних об’єднаннях учнів – клуби, гуртки, центри обдарованої молоді тощо). У цій схемі урок названо ключовим у процесі такої діяльності. І це так і є, бо саме на уроці відбувається все найголовніше: йде навчання, в процесі якого виявляються й розвиваються здібності дитини, виховується ціннісний ідеал, прищеплюється прагнення до самостійного пошуку. Саме на уроках дитина отримує й важливі компетентності, без яких ніяка дослідницька, творча робота не відбудеться. Серед них однією з найвагоміших є самоосвітня компетентність, яка виховує внутрішню дисципліну, відсутність страху перед будь-якою новою роботою, уміння само організовуватися, планувати свою діяльність, обирати власні шляхи вирішення проблем й давати об’єктивні самооцінку своїм здобуткам. Під час якогось дослідження людині доводиться самотужки здобувати інформацію, виділяти з неї найважливіше, опановувати нові знання, застосовувати їх практично, зіставляти, аналізувати, вибудовувати якісь абсолютно нові моделі й використовувати вже створене кимось раніше. І ще повинен здійснювати постійний самоконтроль, без якого можна втратити відчуття реальності, часу, чим погубити свою роботу. Такі вміння й забезпечує самоосвітня компетентність, уже майже сформована всім процесом навчання. На уроках же відбувається й перше виявлення творчого потенціалу дитини, народжується її зацікавленість у предметі. Наприклад, якщо вчитель постійно пропонує учням завдання, спрямовані на розвиток мисленнєвої діяльності, які вимагають оволодіння операціями аналізу та синтезу, абстрагування, систематизації, то таким чином він забезпечує поштовхи в розвитку творчих здібностей, розбурхують допитливість, налаштовують на пошук незвичайного у звичайному. Саме на уроках наші діти проводять перші міні-дослідження самостійно чи в групі, і теж готує до майбутньої самостійної роботи. На уроці ж розвиваються навички самоконтролю через ситуації само оцінювання та взаємооцінювання.

Завдання шкільного курсу української мови широкі й багатогранні, бо учитель-словесник повинен формувати свідому мовну особистість, яка б відзначалася розвиненим мовленням, а отже, мисленням, інтелектом, емоційно-естетичним сприйняттям мови, мовним чуттям, мовним етикетом. З цією метою необхідно постійно поєднувати теоретичний аспект процесу вивчення мови в школі з повсякденним розв'язанням практичних питань. Учні повинні ознайомитись із мовою як об'єктивною реальністю, усвідомити її роль у суспільному житті, засвоїти лінгвістичні поняття, зрозуміти структуру мови на всіх рівнях її будови, багатство й різноманітність мовних засобів. Крім цього, вони повинні дотримуватись законів і норм літературної мови, збагачувати словниковий запас, розвивати мислення, виробляти необхідні навички грамотного письма та вміння правильно, виразно, образно висловлювати думки й почуття.

Одним із найважливіших засобів розв’язання цих освітніх завдань є, на мою думку, розвиток пізнавальної активності учнів. Кожна тема лише тоді буде засвоєна школярами, коли зацікавить їх. З цією метою поєдную різні види завдань, не подаю готових істин, а спонукаю мислити, самостійно розв’язувати різні проблеми. Готуючись до уроків, добре продумую матеріал, добираю такі вправи, які б викликали бажання виконати їх, давали змогу осмислено засвоїти нову інформацію. Ретельно продумую запитання , формулюю їх так, щоб вони спонукали не лише відтворювати матеріал, а й зіставляти, порівнювати. Саме здатність осмислювати виучуване, виділяти основне сприяє виробленню вмінь свідомо застосовувати знання на практиці. Безперечно, важливим у процесі навчання є взаємоконтроль і самоконтроль, який забезпечує безперервну роботу кожного учня на уроці. З цією метою даю такі завдання .

Вивчаючи, наприклад, тему «Правила вживання апострофа» в 5 класі, виконуємо таку вправу.

Розподільний диктант

Запишіть слова у два стовпчики: у перший – без апострофа, а у другий – з апострофом.

П’ята, тім`я, свято, п’єса, цвях, дзвякати, рядок, верб’я, надвечір’я, об’єднання, медвяний, Лук’ян, мавпячий, буряк, арф’яр. 

Виконавши завдання, учні, що сидять за однією партою, обмінюються зошитами, перевіряють роботу свого товариша і виставляють оцінки. Я вибірково перевіряю роботи учнів і зауважую, якщо не збігаються наші оцінки.

Інший приклад.

Словниковий диктант 

Запишіть слова, позначивши орфограму у префіксах.

Премудрість, прикласти, пришити, розіслати, розписка,спиляти, розсипати, сипати, безсмертник, прірва, сфабрикувати, прикидати, пречудово, зробити.

Один учень записує ці слова на дошці. Потім з класу я викликаю учнів, який перевіряє виконання завдання. Діти, що сидять за партами, обмінюються зошитами і здійснюють взаємоконтроль. Я теж перевіряю роботи на дошці та в окремих учнях класу. 

Самоконтроль здійснюють учні і при виконанні завдань такого виду.

Перепишіть слова, поставивши м’який знак, де це потрібно.

Біл.., піч.., ріж..те, шіст.., лікар.., піс..ня, тон..ше, смієш..ся, учител..с..кий, пал..ці, с..омий, різ..кий, секретар.., Ол..зі, Нас..тя.

Після того, як діти виконали завдання, відкриваю контроль, записаний на дошці.

Біль, піч, ріжте, шість, лікар, пісня, тонший, смієшся, учительський, пальці, сьомий, різкий, секретар, Ользі, Настя.

Кожен учень сам перевіряє свою роботу і виставляє оцінку, дотримуючись норм.

Дуже цікавим видається завдання, коли учні можуть самостійно й дуже швидко перевірити правильність його виконання за поданим ключем.

Випишіть у три колонки слова, у яких: 1) звуків і букв порівно; 2)звуків менше, ніж букв; 3) звуків більше, ніж букв.

Радію, праця, рідня, дзюркіт, авіалінія, алюміній, дощ, жолудь, змальований, цятка, об’їзд, сім`я, розбуджений, електродзвоник, троє, ячмінь, льон, ідея, обсаджувати,

Досвід підказує, що, використовуючи такі вправи, не слід зразу говорити учням, як саме вони зможуть перевірити свою роботу, бо тоді вони не думають над тим, як правильно виконати завдання, використовуючи одержані знання, а тільки підбирають ключ. 

Для активізації гносеологічної діяльності постійно використовую вид роботи,

Який вважаю традиційним, але без якого неможливо навчити учнівграмотно писати. Правильність написання на дошці будь-яких слів, словосполучення, речень перевіряємо й пояснюємо всім класом. Це сприяє виробленню орфографічної зіркості, поліпшенню вміння бачити чужі та власні помилки і виправляйте їх, а в кінцевому результаті – підвищенню грамотності учнів. 

Список використаної літератури

1. Інтелектуальні ігри на уроках української мови та літератури. Випуск 2 / уклад. О. О. Маленко. — Х.: Вид.група «Основа», 2009. — 170, [6] с. — (Б-ка журн. «Вивчаємо українську мову та літературу»; Вип. 3 (64))

2. Грипас Н. Я. Мовні ігри. Методичний посібник для вчителів. – Камянець-Подільський: Науково-видавничий відділ Камянець-Подільського державного інституту, 1996

3. Інтелектуальні ігри на уроках української мови та літератури. Упорядник Голобродько К. Ю. – Х. : Вид. Група «Основа», 2006